“Я йду з театру”: Вадим Яценко оголосив про своє звільнення з Львівської національної опери

Художній керівник хору “Гомін”, заслужений артист України Вадим Яценко оголосив про своє звільнення з Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, де обіймав посаду головного хормейстера.

Про це йдеться в дописі Вадима Яценка 27 червня 2026 року.

Я йду з театру, але тепер театр ніколи не покине мене“, — написав диригент. (Подивіться відео зворушливого моменту з Вадимом Яценком у Львівській опері).

При цьому він опублікував своє фото від 11 квітня 2018 року напроти Львівської опери та розповів свою історію.

Вадим Яценко біля Львівської опери 11 квітня 2018 року

Я зібрав рюкзак, сказав Насті, яка була на четвертому місяці вагітності, сидіти в Києві й погнав ставати театралом. Борода росла погано, джинси були сильно завужені (бо так тоді було модно), футболка — із секонду, а стрижка — з перукарні «30 гривень» на Дорогожичах. Набір підкорювача вершин і майбутнього батька — 10 із 10, я вважаю“, — написав музиккант.

За його словами, він дуже добре пам’ятає 19 квітня 2018 року.

Тоді мені виповнилося 24 роки. І це був один із найсумніших днів народження. Пам’ятаю, як ходив біля цирку, де жив у гуртожитку перші три місяці, і де так страшно смерділо слонами, що неможливо було відкрити вікна. Потім пішов бродити в бік центру, далі — на площу Ринок, а потім до Арсеналу, де сів на лавку й пів вечора думав: «А чого ти сюди взагалі приперся?». Було дуже складно“, — розповів Вадим Яценко.

Він зазначив, що тоді йому розповідали, що хор у Львівській опері неможливо зробити кращим.

Різні люди тоді ще ходили по опері й, дивлячись на мої перелякані очі, розповідали, що у Львові просто немає людей, які могли б зробити цей хор кращим. Співаків нема! Та й узагалі — і так усе нормально. Як виявилося, треба було просто знати, де шукати“, — розповів диригент.

Згодом, за словами Вадима Яценка, у Львів приїхала його дружина Анастасія — оперна співачка. Та народила у Львові їхнього сина Максима.

Потім Настя приїхала. У серпні. Стало трохи легше. Наша перша квартира — на вулиці Зеленій, 115Д. Народився малий!” — розповів музикант.

Потім, за його словами, відбувся історичний момент.

46-й автобус до театру, кава в ларьку навпроти й постійні розмови з Павловською про те, що можна було б зробити з тим хором. Далі — історичний момент. Перший концерт камерного хору театру. Новоствореного, на секундочку. Єдина проблема полягала в тому, що в тому хорі не було з театру жодної людини. Але це ми теж виправили. Трохи згодом. Пішла нова кров, конкурси, купа прослуховувань. Думаю, що весь Львів, який співав або думав, що співав, тоді пройшов через 111-й клас“, — розповів хормейстер.

Згодом він взяв участь у постановці опери “Турандот”.

Прийшов Іван Чередніченко, і ми почали робити оперу. Першу велику й серйозну. Пам’ятаю, як тішився, мов дитина, коли біля режуправи повісили ксерокопію газети з рецензією Юрій Чекан, де було написано: «Значно виріс хор». Літав, а не ходив. Два дні точно. І саме тоді, лише на третій рік, я вперше відчув себе для театру своїм. Це була велика школа життя. Це була велика школа мистецтва“, — розповів Вадим Яценко.

Він подякував генеральному директору-художньому керівнику Львівської національної опери Василю Вовкуну.

Я ніколи не перестану дякувати Василю Вовкуну за те, що саме з нього все почалося. За те, що я тепер знаю й умію. І за те, що маю велику радість і честь називати його своїм другом“, — зазначив Вадим Яценко.

Не забуду свій наймодніший кабінет у театрі — з постерами найкрутіших рок-гуртів, футболістів і легендарною фразою гурту «Курган і Agregat» на виході з нього. З диваном за 700 гривень, який я купив, щоб люди, які на початку війни приїжджали до Львова, мали де спати. Не забуду Славіка! Не забуду Ірину Іванівну! Не забуду Наталю Григорівну! Ніколи не забуду свій хор і 111-й клас. Я йду з театру, але тепер театр ніколи не покине мене. Всіх люблю! Не плакати. Прийду — перевірю! «Уходиш? Ну і ******, Вадим Русланович!». Далі ще цікавіше!” — резюмував диригент.

Читайте, як у 9 років Вадим Яценко залишив свій рідний дім.

Також читайте подробиці біографії Вадима Яценка.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *