Колишній головнокомандувач України, а нині посол України в Британії Валерій Залужний після історії з ворожкою здивував ще й історією з привидом.
Так, у своїй книзі “Моя війна” Залужний розповів, як поспілкувався з привидом.
На цей уривок звернув увагу український журналіст Леонід Швець.
«До вечора 22 вересня ми були повністю готові до завершального етапу навчань… …. Усі були спокійні. Хтось з британських офіцерів підійшов до мене на вежі, коли я вже відпустив у табір своїх офіцерів, і, поклавши руку мені на плече й дивлячись у вічі, сказав англійською
– Чудова робота, генерале. Ви добрий організатор, і вам дуже вірять люди. Це феномен. А ще мені дуже сподобалась ваша ідея. Сподіваюсь, керівництво завтра все оцінить
– – Це моя робота, сер. Нічого більше. Мої солдати та офіцери зробили все найважче. І дякую вам за ці слова підтримки, – трохи ніяково відповів я, також англійською. Але він не прибрав руки з мого плеча, навпаки стисну в його ще міцніше і ще уважніше подивився в очі
– – Це не просто робота. Ви любите свою Батьківщину і щиро любите своїх людей. Це неймовірно важливо.
Потім він поплескав мене по плечу, повернувся і повільно пішов до виходу.
– Дякую! – гукнув я йому вслід
На мій вигук він зупинився, напівобернувся, подивився так, ніби намагався запам’ятати:
– Бережіть себе і тримайтесь. Вам це знадобиться. Скоро.
«Дивний якийсь” – подумав я, коли він зник за дверима.
– Дозвольте, пане генерале? – зайшов мій заступник з бойової підготовки, – Чув, ви з кимсь говорили, то не заходив.
– – З британцем якимсь. Дивним і похмурим. Вийшов щойно
– Та ні, не було нікого, я вже хвилин п’ять під дверима стою. Іноземці хвилин двадцять тому поїхали з табору.
Я уважно подивився йому в очі, а спиною пробігла легка прохолода».
При цьому Швеця ця історія розвеселила, і своєму пості він додав уривок з радянського фільму про невловимих месників із розповіддю про мерців з косами вздовж дороги.
Як повідомляв “Редактор”, боєць ЗСУ здобув цінний артефакт у Покровську.
