Журналіст Валерій Калниш написав колонку, де розмірковує, чому президента Росії Володимира Путіна краще вбити.
Про це він написав у своєму телеграм-каналі.
«Багато говорять про те, що неписаний кодекс передбачає, що в умовах війни є табу на ліквідацію лідера країни-суперника. Мовляв, Гітлер не намагався вбити Сталіна, а той його», – пише журналіст.
При цьому, як зазначає Калниш, Кеннеді намагався вбити Кастро (план Мангуст).
«Одна з ідей була змащувати сигари кубинського лідера отруйною речовиною. Особисто моя думка – не ліквідація лідера країни-агресора – це завжди втрачена можливість змінити ситуацію в цілому та на полі бою зокрема», – зазначає журналіст.
Він наводить приклад із Саддамом Хуссейном та політикою проти Ізраїлю.
У серпні 1990 року Саддам Хуссейн вторгся до Кувейту.
Було створено міжнародну коаліцію, яка змусила його вийти з країни.
Водночас в Іраку йшла робота зі збагачення урану.
«Не додавили. Буш вирішив залишити йому життя, але напружився Ізраїль. Тодішній начальник Генерального штабу Армії визволення Ізраїлю Ехуд Барак був цілком упевнений у тому, що Ірак є однозначною і реальною загрозою», – пише Калниш.
У своїх оцінках Ехуд Барак ґрунтувався на психологічному портреті Саддама, складеному командою психологів та психіатрів військової розвідки АМАН.
«Саддам сприймає світ як холодний, жорстокий простір, в якому постійно присутня смертельна небезпека. У цьому просторі немає місця законам моралі і немає тих поведінкових кодів, які не можна було б порушити у зв’язку з існуванням соціальних норм…» – наводиться цитата Ехуда Барака.
«Саддама не лякає війна, навіть війна проти сильного супротивника. створити в собі незаперечне відчуття мощі… Він ніколи не забуває болю і ніколи не прощає тих, хто завдає йому шкоди… Саддам не похитнеться використати неконвенційну зброю проти Ізраїлю… ніякі витрати та моральні обмеження не зупинять її”, – додає Барак.
«Нікого не нагадує?» – запитує Калниш.
У результаті 1992 року, за його словами, було прийнято рішення ліквідувати Саддама.
Ось що пише Ронен Бергман у книзі “Повстань і убий першим. Таємна історія ізраїльських точкових ліквідацій”:
«Висувалося багато різних ідей:
організація аварії ізраїльського літака, або навіть супутника, де-небудь в Іраку, краще в Багдаді, вичікування моменту, коли Саддам приїде оглянути місце аварії, і підрив цього місця разом з ним та його супроводом;
створення в Європі підставної фірми, яка продасть Саддаму найсучаснішу телевізійну студію для поводження з промовами до народу, оснащену обладнанням для передачі сигналу до Ізраїлю та підрив цієї студії з обличчям диктатора на екрані;
підміна пам’ятника одному з його революційних соратників замінованою копією та її підрив у той момент, коли Саддам стоятиме перед нею зі схиленою головою, та безліч інших варіантів усунення іракського диктатора.
За словами Калниша, зрештою, було вирішено завдати удару в єдиному місці за межами строго охоронюваного Багдада, де можна було бути впевненим, що це сам Саддам (а не двійник): його фамільна ділянка на цвинтарі в Тикріті, куди Саддам приїде на похорон дуже близької йому людини – його дядька, Хейраллаха Тульфаха, який виховав Саддама і був тяжко хворий.
Але, як відомо, жоден із варіантів замаху не був реалізований.
Сценарій з цвинтарем було скасовано після трагічної «генеральної репетиції», внаслідок якої загинули 5 бійців армії оборони Ізраїлю та ще кілька отримали поранення.
Через роки в інтерв’ю вже прем’єр-міністр Ізраїлю Ехуд Барак, як пише Калниш, скаже: «Озираючись назад, просто уявіть собі, що ми могли заощадити світу ціле десятиліття без цієї жахливої людини. Світ міг би виглядати зовсім інакше».
«А тепер просто уявіть собі світ без путіна», – резюмує журналіст.
Читайте на «Редакторі», хто такий Олександр Білоконь і як він загинув у війні з Росією.
