Художній керівник хору “Гомін” Вадим Яценко, якого днями призначили генеральним директором-художнім керівником Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Григорія Верьовки, відповів критикам, які накинулися на нього через нове призначення, та заявив, що тепер буде керувати двома хорами (Верьовки та “Гомоном”) і працюватиме ще більше.
Зокрема, 1 липня 2026 року диригент опублікував великий допис, де, зокрема, вказав на пост із критикою на його адресу в зв’язку з призначенням керівником хору Верьовки.
““Прости їх, Григорій Гурійович (Верьовка, – ред.)” Написав якийсь поважний дядько у себе на сторінці. На фото в гарній сорочці він стояв за кафедрою в консерваторії. Очевидно, виступав. Ну, видно, що дуже серйозний і солідний мужчина. Пост зібрав п’ять десятків лайків. Для його сторінки це небачена розкіш. І, певно, він дуже цим пишається“, – написав Яценко.
При цьому диригент, у свою чергу, розкритикував цю “експертну оцінку”.
“Він, як і багато людей разом з ним, на хвилі небаченого хайпу в контексті призначення нового керівника академічного народного хору вирішили висловити свою експертну думку. Скажімо так. З експертністю важко. Тому що для певної кількості людей не притаманно вивчати питання перед тим, як вступати в публічні дискусії“, – зазначив Яценко.
За словами керівника “Гомону” і вже нового керівника хору Верьовки, хор Верьовки – це продукт радянської системи.
“Чи є хор продуктом радянської системи? Так. Чи є в цьому вина колективу? Ні. Чи були видатні керівники цього хору частиною тієї системи? Так. Чи є вони цінними для української культури? Беззаперечно, так“, – заявив Яценко.
Він зазначив, що Верьовка не боровся з радянською системою.
“Верьовка. Говорити, що Григорій Гурійович боровся із системою, було б неправильно і нечесно. Прямих проявів опору чи дисидентства в його біографії немає, навіть якщо дуже постаратися притягнути факти за вуха“, – написав Яценко.
Водночас, на думку диригента, діяльність Верьовки сприяла збереженню української традиції.
“Але його діяльність сприяла збереженню української традиції в складних умовах уніфікації всіх культур народів Союзу під велике крило культури російської. Як мінімум, тисячі фольклорних зразків було зібрано й збережено. Так, він не польовий фольклорист-експедиціонер, як Квітка чи Колесса. Бо Верьовка передусім — диригент і керівник. Людина, яка визначала вектор. Що важливо — людина з максимальною академічною освітою. Його вчителі — Яворський і Орлов. Московська та петербурзька школи, прости Господи. Перший — випускник Танєєва“, – зазначив Яценко.
“Тому навряд чи можна говорити про «народність», а тим паче про українську народність в освіті Григорія Гурійовича. Але це не важливо. Для деяких поважних критикинь це теж не важливо. Керівник має бути народником — і крапка. Бо так було“, – додав він іронічно.
При цьому Яценко також пригадав Анатолія Авдієвського, який керував хором Верьовки 50 років.
“Авдієвський. Скажу прямо. Так багато Анатолія Тимофійовича у своєму житті я ще не бачив. Кожна стіна і кожен кабінет заставлені його портретами та погруддями. Чи це видатна особистість для цього колективу? Надзвичайно видатна! 1966–2016. П’ятдесят років керівництва. Фігура Анатолія Тимофійовича буде вивчена мною і моєю командою досконально. Для мене це дуже важливо з різних причин і з різних поглядів. І не менш важливим є вивчення «культу» Авдієвського, який відчувається відразу, щойно переступаєш поріг будівлі на бульварі Шевченка, навіть через десять років після його відходу. На третьому поверсі стоїть бюст Верьовки. Біля нього — фото Авдієвського, і все це до сьогодні було обставлене букетами зі штучних квітів. Трохи моторошно. І знову ж таки, я не промовчу, а декому нагадаю. Анатолій Тимофійович був ще більшим академістом, ніж Григорій Верьовка. Можливо, найяскравішим представником Пігровської Одеської школи диригування (яку я, до речі, дуже поважаю). І, о диво, саме цей факт привів до головного реформаторського рішення Авдієвського: до колективу почали активно запрошувати випускників музичних училищ і консерваторій, тобто професійно підготовлених хористів з академічною вокальною школою. Тобто академісти й народники почали співати разом, і цей принцип у хорі працює досі. У нинішній час це потягнуло б щонайменше на державну зраду. Або десь на п’ятсот жорстких дизлайків. Або на п’ятдесят коментарів про непрофесійність і профнепридатність керівника. Або на один красивий пост про відсутність любові та розуміння того, що таке справжня українська народна пісня. Особисто я дякую цьому рішенню хоча б за «Цвіт папороті» Станковича, який ніколи не був би написаний, якби в хорі не було професіоналів-академістів. І насправді надзвичайно радію, що в часи своєї творчої активності Авдієвський не мав змоги читати коментарі у Facebook“, – написав Яценко.
Диригент та керівник тепер вже двох хорів анонсував новий проєкт з хором Верьовки, а також підкреслив, що керуватиме й “Гомоном” надалі – тобто працюватиме ще більше.
“Один глибоко любимий мною музикознавець, коли я показав йому свої напрацювання, сказав, що на мене накинуться як на руйнівника традицій та «українськості». Але наш народ і частина творчого істеблішменту ще більш унікальні та прозорливі, їм навіть не потрібно показувати напрацювання. Про останнє десятиліття, з вашого дозволу, я писати не буду. За два дні я багато чого побачив. Зрозумів, що треба робити ще більше. Сварився з різними людьми, які думають що можуть щось зробити без мого відома. Запустив роботу над першим великим проектом! Чи буде це складно? О так! Чи буду я йти шляхом, який уже був протоптаний раніше? О ні. Чи вірю я в це? Вірю. Так, як ніхто не вірить. Давайте будемо чесними. Я міг би жити своє найкраще життя. З чудовим колективом, з найпрекраснішими людьми. Любити дружину, виховувати сина і їздити у своє улюблене село Потоки Миронівського району Київської області хоч кожні вихідні. Але я вибрав історію. Важку, але надзвичайно цікаву. Історію, в якій чудових колективів тепер два! І за які перегризу любого. Бо ви напевно вже десь чули. Що я ніколи не дам ображати своїх. І в нас все обов’язково вийде. Бо неможливо йти вперед, коли голова твоя повернута назад!” – резюмував Яценко.
Як повідомляв Редактор, у хорі Верьовки відреагували на призначення Вадима Яценка їхнім керівником.
Про автора: Засновник та автор сайту “Редактор”.
Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка.
Понад 15 років працював в українських онлайн-медіа та інформаційних агенціях, наповнюючи та куруючи стрічки новин.
Контакт: redaktor2025@gmail.com
Я , в основному , погоджуюсь з новим керівником Хору . Мені дуже імпонують плани осучаснення нашого видатного, але з “душком радянщини” колективу. Це історична цінність , але коли я була на концерті, то зразу згадала з’їзд КПРС і концерт у палаці з’їздів…
Але я хочу , по доброму, бо мені дуже подобається його творчість , порадити пану Вадиму не висказуватись так категорично .. . Керівники, які стільки років змогли “утримати ” такий колектив в часи ненависті до української культури, української пісні заслуговує на повагу… хай це історично з великою вдячністю і шаною залишиться в пам’яті і архівах…а вам бажаю від душі , Вадиме і , вашому вже, ХОРУ ВЕРЬОВКИ, творчої наснаги і втілення в життя всіх грандіозних планів! Впевнена, що все здійсниться так, як задумано… А критикантам хочу порадити – НЕ ВМІШУВАТИСЬ, хоча поради іноді і допомагають також. . !
Хоча займаюсь громадською діяльністю та культурною дипломатією мала відношення до навчання в музичному училищі і роботі хоровика…
Бажаю успіху і процвітання! Завжди радію коли у молодих професіоналів ” голова не повертається назад” і пишаюсь, коли чоловік так сердечно говорить про свою родину – Любові і Добра!
з повагою!