Українські журналісти повідомили версії, хто був справжнім автором книги “Україна — не Росія”, яку видали під авторством другого президента України Леоніда Кучми у 2003 році.
Про це повідомляє Редактор з посиланням на допис українського журналіста Данила Мокрика.
Нещодавно міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров розкритикував книгу “Україна — не Росія”.
“По суті справи, саме ця концепція, яка була закладена в цій праці “Україна — не Росія”, стала свого роду інтелектуальним фундаментом уже сучасних націоналістичних українських еліт“, — заявив Лавров.
Данило Мокрик привів вступ з цієї книги.
“Ця книжка давно чекала свого часу. Не думав, що нарешті візьму її до рук через Сєрґєя Лаврова. І вже у вступі читаю ніби про нинішніх “хароших русскіх”“, — прокоментував журналіст.
Далі наводимо уривок з книги “Україна — не Росія”:
Мені досить часто спадало на думку питання: як деякі видатні росіяни нової формації — добре освічені, часто із знанням іноземних мов, з кругозором та, здавалося б, тонким розумінням багатьох світових проблем, — як ці люди можуть виявляти таку необізнаність, коли мова йде про Україну? Серед людей, яких я маю на увазі, є й депутати російської Думи, включаючи досить визнаних і помітних, і урядові фігури, і громадські діячі, і політологи, й впливові журналісти. Імена деяких з них навіть пов’язані з демократичним рухом радянських часів, та й нині серед них зустрічаються люди з репутацією демократів і «європейців». Це якась загадка, тому що їх погляди на Україну мало в чому відрізняються від уявлень якогось колишнього функціонера КПРС зі Старої площі.
Цей погляд, у сухому залишку, зводиться до того, що Україна — історично невід’ємна частина Росії, яка відокремилась лише через якесь дивне непорозуміння або навіть чудацтво, що вона просто дитина, яка заблукала. Дитина скоро стомиться блукати по байракам і повернеться до мамки, щаслива, що все обійшлося.
Росіян, про яких я веду мову, бачать в українцях таку собі сільську рідню — досить симпатичну, співучу (це відзначається неодмінно), зі своїми гастрономічними пристрастями, своєрідним гумором та кумедною сільською вимовою. Але саме рідню — тобто, з деяким примруженням, знову ж таки тих самих росіян. А щодо відмін, які впадають в очі, то вони з такого погляду уявляються лише етнографічним інтерес. Та ось ця славна рідня дала задурити собі голову якимось там «бандерівцям»…
Ще раз повторю своє риторичне запитання: як так вийшло, що люди, які добре знаються на екуменізмі, кейнсіанстві та інших не менш мудрованих речах, виявились настільки поза українською проблематикою, хоч і все ж завжди було у них під боком, в п’ятистах верстах від Москви, одразу ж за Брянськом? Де ж вона стільки разів оспівана чуйність російського інтелігента до чужого болю, де його універсальна, звідки така пихатість?
У коментарях до допису Мокрика називають варіанти, хто насправді написав цей текст.
1.
Українська журналістка, біолог, поетеса, колишня очільниця видання “BBC Україна” Ніна Кур’ята назвала автором книги “Україна — не Росія” Володимира Горбуліна.
“Я чула версію, що Горбулін“, — написала вона.
86-річний Володимир Горбулін — український політик, учений, державний діяч, академік Національної академії наук України. Був радником Леоніда Кучми як президента України з 1999 року, був директором Національного інституту стратегічних досліджень (2014—2018). З 2023 року — голова наглядової ради Національної академії Служби безпеки України. Герой України.
2.
Правозахисниця, письменниця, публіцистка, медіаекспертка Лариса Денисенко назвала автором книги “Україна — не Росія” В’ячеслава Піховшека.
“Це ж Піховшик, здається, настрочив“, — написала Денисенко.
В’ячеслав Піховшек — український проросійський пропагандист, журналіст і публіцист, з червня 1999 року лауреат звання Заслужений журналіст України.
3.
Сам Мокрик назвав версію, що автор книги “Україна — не Росія” — Анатолій Гальчинський.
“Ніколи не чув такої версії (щодо Піховшека, — Редактор). Казали, що Гальчинський. Плюс бодай вступ Кучма точно читав і затверджував… Вперше чую про Піховшека. Звучить дуже дивно. Гальчинський — навпаки, природно“, — зазначив Мокрик.
Анатолій Гальчинський — український економіст, ліберал, доктор економічних наук (1980), професор Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Помер 6 жовтня 2022 року.
4.
Також названо версію, що до авторства причетний Олександр Мартиненко.
“Гарний текст. В нього дуже був професійний прес-секретар, Мартиненко. Думаю, він доклав до цього руку“, — написав Андрій Цуканов.
Олександр Мартиненко — український журналіст, колишній прессекретар президента України Леоніда Кучми, генеральний директор інформагентства “Інтерфакс-Україна”. Помер 28 травня 2024 року.
Читайте також у Редактора:
“Пхали тоді на перше місце шалаву”: український співак розповів про вкрадене у нього Євробачення
Запис Хто насправді написав книгу Леоніда Кучми “Україна — не Росія” спершу з’явиться на РЕДАКТОР.